На початку заняття викладач поділив усіх присутніх на сім груп, у кожній з яких була одна українська студентка, аби забезпечити різноманітність досвідів і поглядів.

Потім викладач розподілив між групами різні сегменти, що впливають на інформаційний простір: класичні медіа, уряд, політиків, журналістів, інфлюенсерів тощо. Кожна команда отримала на перший погляд просте, але водночас доволі провокативне завдання: навести два аргументи, чому їхній сектор може бути відповідальним за поширення дезінформації, і ще два — чому ні.

Цей етап одразу змусив студентів поглянути на звичні ролі з іншої перспективи. Журналісти міркували про межу між помилкою та свідомою маніпуляцією, інфлюенсери — про відповідальність за ненавмисне поширення фейків, політики — про природу популізму.

Другий раунд заняття викладач побудував у форматі «взаємних претензій». Кожна група могла поставити від одного до двох запитань іншій групі. Це миттєво перетворило заняття на справжні дебати. Найбільше запитань, передбачувано, дісталося журналістам та інфлюенсерам: перших критикували за можливу упередженість і гонитву за швидкістю, других — за впливовість, не підкріплену знаннями чи професійною етикою.

Після гострої та емоційної дискусії студенти переключилися на іншу, значно творчу атмосферу.

Наступною була пара з Візуальної комунікації, викладачем був Михайл Жмуда. Молодші студенти демонстрували власні проєкти — макети обкладинок, афіші, постери й інші графічні рішення.

Для третьокурсників це стало можливістю побачити рівень польських студентів-початківців, порівняти підходи до візуальної комунікації та оцінити різницю у навчальних програмах.

Викладач пояснював принципи композиції та логіку дизайнерських рішень, тож пара перетворилася на своєрідну виставку з фідбеком.

Матеріал підготувала Анастасія Конишева.

Фото - Тіни Чеботар.