- середа, 21 жовтня 2026 р.
- Співпраця
Фотодокументаліст Максим Козменко провів практичну лекцію для студентів другого курсу кафедри журналістики філологічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Знайомство з чернівецьким фотографом відбулася в межах навчальної дисципліни «Фотожурналістика» Романа Пазюка.
Під час зустрічі говорили про особливості фотожурналістики, етику зйомки людського горя, роботу фотографа під час війни та вплив штучного інтелекту на професію.
Cпікер детально розібрав серії власних фоторобіт, створених у різні періоди історії України — від пандемії COVID-19 та театральних залаштунків до прифронтових зон і фіксації прощань із полеглими Героями.
«Штучний інтелект — це креатив, але не фотографія»
Розпочинаючи розмову про сучасні технологічні виклики, Максим Козменко акцентував на принциповій різниці між креативом та фотодокументалістикою. За його словами, штучний інтелект може згенерувати картинку, але він неспроможний зафіксувати реальне життя.
-
Штучний інтелект — це креатив. Але це не фотографія. Фотографія — це опис світу. Фотожурналіст вловлює та зберігає те, що відбувається тут і зараз — момент, який більше ніколи не повториться.Козменко Максимфотограф
Студенти разом із фотографом розібрали композиційні нюанси побудови кадрів: як передній, середній і задній плани слугують вступом до історії, а деталі й близькі плани підсилюють емоційний контекст.
Етика та межі: як знімати біль і не нашкодити
Значну частину зустрічі присвятили гострим етичним питанням, з якими щодня стикаються репортери під час війни. Максим Козменко поділився власними принципами роботи в лікарнях, на деокупованих територіях та під час похоронів військових. Він підкреслив: необхідно пояснювати людям і військовим вагомість своєї роботи та завжди поважати приватність, коли це потрібно.
Звертаючись до студентів, викладач кафедри журналістики Роман Пазюк закликав майбутніх медійників завжди ставити людяність та етику вище за бажання зробити вражаючий кадр:
«Ви журналісти, керуйтеся здоровим глуздом. Ви несете відповідальність не тільки за сам матеріал, а й за процес його отримання».
Цю думку підтвердив і сам фотограф, згадуючи зйомки переселенців, які вимушено мешкали в навчальних закладах на початку повномасштабного вторгнення.
«Приміщення, де треба вчитися, перетворюється на місце, де треба вчитися жити», — лаконічно, але влучно описав той період Максим Козменко.
Пам'ять, яку ми фіксуємо
Окремо фотограф зупинився на психологічному аспекті роботи репортера. На запитання студентів про те, як переживати роботу з важкими кадрами та емоційне навантаження, Козменко відповів:
-
Я “відключаюсь”. Коли фотографую, сльози застилають очі, але я знімаю. Мені треба зробити цей кадр. Ми фіксуємо горе для того, щоб світ бачив правду, знав і пам'ятав, якою ціною виборюється наше сьогодення.Козменко Максимфотограф
Зустріч пройшла у форматі живого діалогу. Другокурсники мали змогу поставити запитання щодо акредитації в гарячих точках, спілкування з пресслужбами, специфіки зйомок та пошуку власного «важливого кадру» в умовах сучасної війни.
-
Наочною демонстрацією професійної майстерності Максима Козменка став показ його авторських фоторобіт. На мою думку, подібні зустрічі з практиками є важливою складовою навчального процесу, адже вони дозволяють нам, майбутнім медійникам, отримати цінні поради безпосередньо від фахівців галузі та краще зрозуміти виклики сучасної фотожурналістики.Ткачук Карінастудентка 2 курсу
Головне і фото в навігації - Новака Кирила
Фото та текст - Скорейко Каріни
Фото Максима Козменка - Книш Ярослави